Важливо не оголошувати людям ВИРОК!
Не ховати їх за життя…
Не «списувати» їх..
Бо Ісус помер на Хресті, щоб повернути нас до життя!
Повернути нам життя!
Саме про це говорить Євангеліє (Лк 8, 41-56), розповідаючи, що коли Ісус був в дорозі до дочки Ліра, щоб її оздоровити «нехотячи», зцілює іншу (кровоточиву) жінку, яку називає донечкою…
Одна – мала всього лиш 12 років, і була в смертній недузі, а друга, вже 12 років, будучи живою – була мертвою для суспільства, була ним відкинена, вважалася нечистою, можемо сказати, – була неіснуючою для суспільства, була для нього суспільно мертвою.
«ТИ ДЛЯ МЕНЕ БІЛЬШЕ НЕ ІСНУЄШ!»
Нам таке казали?
Ми таке комусь казали?
АЛЕ ЧИ УСВІДОМЛЮЄМО ВАЖКІСТЬ ТАКИХ СЛІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА СМЕРТЬ ЛЮДИНИ ЯКІЙ ЦЕ ГОВОРИМО???
Тут – казання можна було б завершити, поставивши собі глибинне запитання: скількох людей ми поховали за життя?! На скількох поставили хрест? Скільки людей не існують для нас, або ми не припускаємо факту їхнього існування…
Але, продовжимо з трьома звичними «точками».
ІСУС
Ісус не мав наміру оздоровлювати кровоточиву жінку. Це сталося несподівано навіть для Ісуса. Жінка – вважалася ритуально нечистою. Дехто називає це чудо «вкраденим чудом», бо кровоточива жінка, немовби змусила Ісуса зробити чудо.
Підійшла до Ісуса так, щоб бути непомітною, бо кожен, хто доторкнеться її, міг стати нечистим.
Сумніваюся, що їй вдалося пробратися крізь натовп нікого не торкнувши…
Вона насмілилась торкнутися навіть Ісуса!
Їй не було, вже чого втрачати…
Жінка, однак, боялася «вчинити» Ісуса нечистим, торкнулася лише краю одежі…
Але Господь не побоявся її нечистоти.
Ісус не боїться багна і нечистоти нашого гріха…
Господь цілком інший, Він ненавидить гріх, але любить грішника.
ДОТИК
Ісус, запитанням, «хто мене торкнувся», реагує дуже гостро, після того, як відчув, що «сила вийшла з нього».
То Він вільнодоступний, чи ні?
Звісно! Він — вільнодоступний! І на прийом до нього не треба записуватись… Але Ісус ставить це питання для того, щоб зцілити цю жінку від ще однієї хвороби… Від страху!
Не боятися означає звільнитися від того що може вбити з середини, а не ззовні…
Від тепер страх перестає керувати її життям.
Аж тепер вона цілком здорова!
Такі обставини цього чуда, дають нам чітко зрозуміти, що доступ до Ісуса – вільний для всіх! Він вседоступний! Всім доступний! Ніхто не повинен почуватися непрошеним, порушником, чи таким, що не має права.
Щоб мати доступ Ісуса, є лише одна вимога: «відчувати потребу зцілення та повірити, що
Він це зможе зробити!».
ВІРА
Особливістю двох чуд є те, що віра цих людей не походить від отриманого чуда, але є причиною того, що чудо стається!
Християнська віра — це дар, який кожен з нас отримав у Хрещенні. Цей дар не треба тримати за склом в серванті! І не треба той дар «завивати в саму файну хустку» тільки в неділю коли йдем до церкви! Ним треба жити на щодень! Його треба «ЮЗАТИ»! Ним треба користуватися!!!
В нашому житті ми часто приходимо до Бога, але чи доторкаємося вірою до Нього? А чи, може, хочемо отримати якесь чудо від Нього, щоб аж Тоді повірити?!
«Поставити свічечку» — це ще не вірити!
Вірити — це жити! Вірити так як вміємо, так як можемо…
Віра, навіть така боязка, як у кровоточивої жінки, є дуже важливою та має особливу цінність, оскільки може «мобілізувати» Бога і «змусити» Його зробити нам чудо!
Отець Роман ДЕМУШ
